Історична довідка ЕТАПИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МУЗЕЮ

Житомирський обласний літературний музей ласкаво відкриває двері всім, хто цікавиться досягненням літератури і культури нашого краю, який має багату історію. Тут народились, перебували, працювали відомі письменники, поети, літературознавці. Це – понад 500 імен. Серед українців в першу чергу слід назвати Івана Котляревського, Петра Гулак - Артемовського, Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Білика, Олену Пчілку, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, Степана Васильченка, Олександра Довженка, Івана Кочергу, Максима Рильського, Юрія Яновського, Івана Огієнка, Василя Земляка, Валерія Шевчука.

З краєм пов’язані імена всесвітньовідомих зарубіжних письменників – геніального француза О. де Бальзака і класика англійської літератури Джозефа Конрада. За часи російської імперії тут працювали і жили Д. Давидов, О. Купрін, Г. Мачтет, Саша Чорний, Шолом Алейхем, філософ О. Бердяєв. В радянські часи Житомир відвідували М. Булгаков, В. Маяковський, А. Тарковський, Є. Євтушенко. Перебували тут і відомі польські літератори: Ю. Словацький, Ю. Крашевський, Г. Ржевуський, Г. Олізар та інш.

Ідея створення в Житомирі літературного музею виникла ще у 1970-х роках в колі кращих представників місцевої інтелігенції. Слід окремо виділити імена поета – перекладача Бориса Тена і ректора ЖДПІ ім. І. Я. Франка Івана Осляка.

 


Борис Тен неодноразово пропонував використати для експозиції майбутнього музею власну надзвичайно багату раритетами бібліотеку. Ці думки були донесені до місцевого керівництва. Однак, справа зрушилась з місця набагато пізніше: після знесення у Житомирі будинку, де в 1917 році проживав Олександр Довженко. Тодішнє керівництво області вирішило якнайшвидше відкрити літературний музей. Місце для нього не випадково було обране майже поруч із знесеною довженківською одноповерхівкою, але вже у двоповерховому будинку (поч. 1900-х років) з червоної цегли по вул. Старій Бердичівській, 77. Обласне рішення датовано 4 грудня 1990 р., а 30 грудня про створення нового музею з’явився наказ обласного управління культури.

Було замовлено проект перебудови під музей старого будинку. Літературний музей було започатковано як самостійний, незалежний від краєзнавчого, проте ЖОКМ взявся допомогти новоствореній установі кадрами. Музей займав спочатку лише кілька кімнат. Найбільш негативним фактором була повна відсутність у музеї фондів – речей музейного значення, майбутніх експонатів. Жодна музейна установа не передала сюди навіть крихти зі своїх колекцій.

Невдовзі науковцями було розпочато інтенсивний пошук речей музейного значення, переважно типологічних побутових речей ХІХ – ХХ ст., яких у Житомирі залишалось обмаль. Тоді ж почалась співпраця музею з літераторами м. Житомира.

 


У 1994 році обласною держадміністрацією було прийняте рішення про надання державного статусу літературному музею О. де Бальзака у Верхівні Ружинського району, як відділу Житомирського літературного музею. Цей заклад з оновленою експозицією планувалося відкрити до 200-річчя від народження Бальзака – 20 травня 1999 р. Від дня бальзаківських урочистостей в 1999 р. меморіальний відділ перетворився на єдину працюючу з відвідувачами частину ЖДЛМ, який у 1990-х роках змінив чотири адреси і не мав власного приміщення.

Попри все у 1990-х роках питання з ремонтом будівлі по вул. В. Бердичівській, 77 так і не було вирішене. На межі століть здавалось нове приміщення вже віднайдено: міською владою музею було офіційно передано меморіальний будинок по вул. В. Бердичівській, 89/2, де в 1913 році побачив світ геніальний піаніст Святослав Ріхтер. Було створено вражаюче гарний проект відновлення старовинної будівлі, але і тут коштів на реалізацію реставраційно – будівельних робіт не вистачило. Колектив музею продовжував працювати незважаючи на всі випробування.

На початку нового століття, у 2001 р., доля музею вирішилась несподівано швидко. Тоді виникла необхідність негайно звільнити орендовані приміщення. Управління культури прийняло рішення переселити літературний музей до будинку колишнього художньо - виробничого комбінату, в якому на той час перебувало чимало орендарів. Красива колись будівля у стилі модерн (бл. 1907 р.) по вул. Київській, 45, розташована у самому центрі міста, після ліквідації комбінату перебувала у жалюгідному стані. Перші роки перебування по вул. Київській, 45 позначились складнощами з розміщенням фондів, майна, відсутністю приміщень, придатних для експозиційної роботи. В ці часи музей офіційно змінив назву із „державного” на „обласний”, для відвідувачів була доступна лише одна кімната на першому поверсі.

 


Однак, з 2007 р. обласна рада і управління культури розпочали поетапне фінансування ремонтних робіт, що допомогло не тільки врятувати рідкісно красивий старовинний будинок, який за 10 років до того пропонували знести, але й перетворити його на музейний заклад. Земельна ділянка під будинком та сама будівля були законодавчо закріплені за ЖОЛМ. У 2010 р. було завершено повний ремонт даху, інтер’єрів, фасаду з його архітектурним оздобленням і вхідною верандою. Будинок прикрасив центральну вулицю Житомира і викликав пожвавлений інтерес мешканців міста.

Головним завданням літературного музею за всі роки його існування було створення фонду, який би відобразив розвиток літературного процесу на Житомирщині. Формування музейних колекцій розпочалось ще в 1992 році. На ядро фондових збірок перетворились речі музейного значення, які належали Борисові Тену. Понад десять років після смерті цього видатного поета – перекладача вони пролежали у його закритому кабінеті і все ж чудом збереглись. Серед них рукописи , листи, книги, меморіальні речі. Являють велику культурну цінність автографи видатних літераторів України: М. Рильського, М. Бажана, М. Годованця та інш.; музичних діячів: Б. Лятошинського, З. Гайдай. Серед меморіальних речей Бориса Тена слід згадати фортепіано „Блютнер” (1905 р.), подароване музею К. Ленець (Київ).

Цікавими матеріалами збагатився музей завдяки передачі до нього архівних матеріалів житомирської родини режисерів Станіславських. Микола Дмитрович та Тетяна Василівна були учнями славетного Леся Курбаса і тому їх фонд багатий на автографи, листи відомих діячів українського театру, рідкісні афіші і фотодокументи. У 1994 році з Канади до музею було передано бл. 600 книжок, виданих українцями діаспори у різних куточках земної кулі. Найбільш цікавою частиною цієї колекції є підбірка прижиттєвих видань І. Огієнка (митрополита Іларіона).

 


Значною складовою музейних збірок є фонд українського композитора М. Скорульського, переданий його внучкою Роксаною Скорульською. Це рукописи, ноти, старовинні світлини, меморіальні меблі і речі, які походять з житомирського будинку композитора. Особливо виділяється прижиттєвий портрет М. Скорульського, створений житомирським художником і поетом І. Раузе.

На початку ХХІ ст. до фондів надійшли експонати колишнього громадського музею інтердружби у Житомирі, створеного Іваном Карпушенко. Його дочка передала десятки книжок з автографами відомих письменників. Серед них – зібрання творів О. Гончара з автографом автора на кожному томі. Окрасою музейного зібрання стала велика кількість театральних ескізів та архівних матеріалів заслуженого діяча мистецтв Івана Шевченка, який з 1952 по 1994 р.р. працював у Житомирському облмуздрамтеатрі. Цей щедрий дарунок зробила вдова художника Віра Прохорівна.

Музей постійно поновлюється книжками житомирських авторів, переважно поетів та прозаїків, їх твори складають значну частину книжкового фонду. Це дарунки літераторів не тільки області, а й уродженців Житомирщини, які живуть за межами своєї малої батьківщини. Важливі матеріали передано лауреатом премії ім. Т. Шевченка – Валерієм Шевчуком. Також надійшли рукописи і архівні матеріали поета Ю. Гудзя (передав В. Врублевський), комплекс матеріалів прозаїка М. Колесника передано його дружиною Марією Леонтіївною.

 


Формується художня колекція музею, в основі якої дарунки житомирських митців: народного художника України М. Максименка, заслуженого художника України, скульптора Д. Красняка, Ю. Каргополова, С. Зеленої, М. Бутковського, М. Вербицької, Н. Косницької, М. Ракова, заслуженого художника В. Кондратюка та багатьох інших. Низку живописних та графічних творів українських авторів передано музею з фондів міністерства культури, речі антикварного значення надійшли з київської таможні. Отже, всі поповнення фонду, які поступово з’явилися, є наслідком багаторічних зусиль науковців музею у комплектуванні зібрання. Це свідчення ентузіазму колективу протягом двох десятиліть.

На початок 2012 р. загальна кількість одиниць збереження складає 7,6 тис. Працівники музею самостійно впроваджують реставраційно – консервативні заходи, що дозволило ввести в експозицію чимало цікавих пам’яток історії, старовинних меблів та інш.

За всі часи існування музею науковці самі не тільки розробляли, але і створювали експозиції стаціонарних та пересувних виставок. Багато з них викликало загально – обласний резонанс і визнання глядачів. Це експозиції, присвячені видатним українським письменникам: І. Котляревському, Т. Шевченко, Лесі Українці, М. Коцюбинському, О. Олесю, О. Ольжичу, О. Довженко, С. Васильченко, М. Рильському, Борисові Тену, І. Огієнко, В. Шевчуку; діячам музичної культури України: М. Скорульському, Б.Лятошинському, В. Косенко, С. Косовій. Низку виставок було створено для Верхівнянського музею О. де Бальзака.

 


За роки існування музей проекспонував чимало художніх виставок. Серед них: „Театральний художник І. Шевченко”, „Ювілейна виставка Житомирського осередку СХ України”, „Живопис” і „Графіка” С. Зеленої, „В. Дзюбенко”, „М. Раков”, „Живопис молодих художників Житомира”, „Поліська витинанка”, „Живопис В. Вербицького” та інш. Особливу увагу привернули виставки народних художників: Миколи Глущенка, Сергія Шишка (Дирекція худож. виставок України).

Житомирський обласний літературний музей є наймолодшим з чотирьох державних музеїв області. Колектив музею творчо працює і його діяльність викликає інтерес багатьох тисяч мешканців міста, області, гостей з інших куточків України, зарубіжжя. Працівники музею впроваджують різноманітні форми роботи з відвідувачами.

Музей перетворився на улюблене місце зустрічей шанувальників слова з літераторами. Серед гостей є як широко відомі імена – це лауреати премії ім. Т. Шевченка Валерій Шевчук і В’ячеслав Медвідь, так і талановиті представники творчої молоді, для яких музей став місцем літературного дебюту. В музейних залах постійно відбуваються презентації нових книжок житомирських авторів. Періодично проводиться літературно – мистецьке свято „Верхівнянська муза” ( 20 травня ) у літературно – меморіальному музеї О. де Бальзака, ( с. Верхівня, Ружинський район). Воно збирає сотні гостей.

Капітально відремонтоване у 2008 – 09 роках приміщення ЖОЛМ перетворилось на один з помітних культурних центрів Житомира. За останні роки зміцнилась матеріально – технічна база музею: заклад забезпечено комп’ютерною та побутовою технікою, новими меблями і необхідним обладнанням.

ЖОЛМ увійшов у третє десятиріччя свого існування. Попереду ще багато творчих планів, однак, колективу є чим пишатись.

Музей запрошує житомирян та гостей області відвідати його експозиції, побувати на літературних заходах, які організовуються протягом кожного місяця, оглянути нові виставки.